Тежневе спостереження за життям диких звірів у мисливських угіддях ДП ” Ясінянське ЛМГ”

Тиждень промайнув і ми знову радо ділимося результатами спостереження за життям диких звірів у мисливських угіддях ДП ” Ясінянське ЛМГ”.
Надворі початок травня і це сигнал про настання у житті диких птахів періоду токування. Це особливий період у житті лісової фауни він є надзвичайно цікавим для спостереження і у цьому дописі ми детально розповімо про токування та розмноження глухаря.
Токування – це одна із форм спілкування птахів і їх особлива поведінка на початку шлюбного періоду, що сприяє залученню самки або самця і приведення їх у стан готовності до спарювання.
Першими на території ДП «Ясінянське ЛМГ» токують глухарі або ґотури (Tetrao urogallus) — вид птахів роду тетеруків (Tetrao), один із найбільших птахів Українських Карпат. Глухар занесений до Червоної книги України і має статус зникаючого виду. Глухарі живуть в гірських лісах, а також в лісах з вологим ґрунтом. Цей птах, як правило, прив’язаний до одного місця, і тільки сильні морози змушують його залишати свої притулки в високих горах і спускатися в більш низький пояс. Харчується рослинною їжею: хвоя, бруньки, молоді пагони і ягоди. Молоді птахи їдять також комах та інших безхребетних. У глухарів чітко виражений статевий диморфізм. Самці й самки глухаря весь рік тримаються окремо одне від одного, зустрічаючись тільки під час шлюбного сезону – токування.
Токування глухаря настає у середині квітня і триває до кінця травня, коли в лісі ще лежить сніг. Птахи збираються на місцях токування і здійснюють характерні шлюбні ритуали. Територія на якій проходить спарювання називається токовищем, і за незмінних умов птахи відвідують її протягом багатьох років. Інтенсивність токування птахів залежить від стану погоди. Кожен самець займає свою ділянку приблизно в 100 метрів один від одного. Площа токовища варіюється залежно від числа птахів і місцевих умов й коливається від одного до декількох десятків гектарів. Найбільш поширеним типом токування глухаря на території мисливських угідь ДП «Ясінянське ЛМГ» є токовища де збираються 3-4 самці.
На території мисливських угідь ДП «Ясінянське ЛМГ» всі токовища глухаря обліковані і навколо них створено спеціальні охоронні зони, які на період спарювання птахів знаходяться під посиленою охороною єгерської служби з метою недопущення браконьєрства.
Свою назву «глухар», птах отримав через втрату пильності і вразливість у шлюбний період пов’язану з тимчасовою втратою слуху внаслідок біологічних особливостей організму під час виконання «шлюбної пісні». Глухар у звичайний час – дуже обережний птах, проте навесні під час виконання токової пісні самець на деякий час втрачає здатність чути й бачити. Ґотур дійсно співає дуже захоплено і в час співу його можна спіймати навіть руками. Однак повна втрата слуху спостерігається лише на останніх тактах за кілька секунд до закінчення співу.
Токують глухарі майже два місяці, при цьому весь період токування можна розділити на три біологічні періоди.
Перший період розпочинається з прильоту на токовище самців. З посиленням шлюбної активності самці все частіше навідуються на токовище. Спочатку вони задовольняються тільки відвідуванням його в ранкові години, потім візити стають більш регулярними і нарешті птахи починають ночувати на місці току. У період активного спарювання, самці злітаються і сходяться на місце токовища з вечора, незадовго до заходу сонця. Вся територія токовища зазвичай поділена між самцями на окремі ділянки, при чому найвигідніші місця розташовані в центрі токування. Часто за місця токування у півнів спостерігається бійки, які бувають дуже жорстокими і часто призводять до значних ушкоджень птахів. Як наслідок центральні місця захоплюють найактивніші сильні півні віком від трьох років. Однорічні півні, якщо прилітають на ток то сидять на деревах мовчки і лише спостерігають. Розподілившись по своїх ділянках з настанням сутінків півні починають співати, сидячи на деревах. З настанням темряви спів затихає, підживившись хвоєю глухарі засинають на гілках дерев. Сон птахів у цей час короткий і вже з першими проблисками світанку, самці знову заводять «шлюбну пісню». Коли настає світанок птахи злітають на землю де з наростаючою інтенсивністю виконуючи «токову» пісню та «шлюбний танок» приваблюючи самиць до спарювання. Співаючий глухар приймає особливу позу, будь то на дереві чи на землі. Хвіст його встає вертикально і розкривається широким віялом, голова і шия теж підняті майже вертикально, злегка відставлені крила приспущені. Токування глухарів складається з двох фаз, орнітологи називають їх „теканнням” і „точенням”. Під час другої фази співу глухар стоїть, відкривши дзьоб, напівзаплющує очі, а кінці нижньої щелепи притискує до барабанних перетинок, тому на декілька секунд він справді „глухне”.
Другий період розпочинається з прильоту на місце токовища самок глушиць. У цей період настає розпал токування і час запліднення. Глушиці самі собі вибирають півнів. Важко сказати чим керуються самки при виборі самців, однак очевидним є факт надання переваги півню який зайняв центральну територію токовища. Дуже часто більшість самок спарюються з одним глухарем котрий зайняв ділянку у центрі токовища в той час як на ділянці інших немає жодної самки. Зі сходом сонця активність на току швидко згасає: глухарки відлітають, а півні, потокувавши певний час, розлітаються на годівлю. З настанням сутінків процес повторюється. Самки відвідують токовище порівняно короткий час близько двох тижнів, після вони приступають до відкладання яєць і перестають відвідувати токовище. Півні із закінченням току закінчують співати і відлітають на линьку. Після відльоту дорослих самців намагаються токувати однорічні півні однак через відсутність самок спарювання не відбувається.
Третій період – це гніздування та висиджування яєць. Всі клопоти про майбутніх пташенят лягають на плечі глушиці. Самка глухаря дуже турботлива мама і ніколи не покине гніздо, навіть якщо знає, що загине. Гнізда мостить біля основи стовбура дерева самка викопує неглибоку ямку, яку вистилає хвоєю, мохом чи травою і відкладає в неї від семи до дев’яти яєць. Через 22—25 днів вилуплюються пташенята. Часто при небезпеці, самка сама вибігає на ворога, даючи малятам час, щоб сховатися в гущавині. Новонароджені пташенята вкриті коричневим пухом, всіяним темними плямочками та смугами. Через декілька годин вони виходять з гнізда, а у віці 10 днів уже вміють літати. Самки глухарів, як правило, приводять пташенят до мурашників, оскільки поживні личинки цих комах оптимально підходять для швидкого розвитку організмів молодих птахів. Пізніше пташенята починають полювати на інших комах і павуків. Пташенята ростуть дуже швидко і ближче до осені сімейство поділяється на чоловічі та жіночі компанії. Молоді самки залишаються при матері, а самці починають спільно кочувати.
Нижче ділимося світлинами токування глухарів з фотопасток встановлених на території ДП «Ясінянське ЛМГ».

Copyright ©ДП "Ясінянське ЛМГ"