Рослини Червоної книги України


 

Підсніжник звичайний — це рослина з білосніжними квітами що родом із півдня Європи, де він росте в гірських лісах на вологому ґрунті. Коли бутон підсніжника розкривається, спочатку розходяться три зовнішні, довгі чисто-білі листочки, потім відкриваються три внутрішні, коротші. Усередині заховано шість тичинок і маточка. На території ДП «Ясінянське ЛМГ» зустрічається: Довжанське лісництво кВ.12, вид. 10; Станиславське лісництво кВ. 17, вид 1; Свидовецьке л-во кв11. Вид 82.



Шафран Гейфеля
(Крокус, Crocus) — рід трав’янистих багаторічних рослин родини Півникових (Iridaceae). В літературі іноді трапляється калька з латинки крокус. Бульбоцибулина має розмір до 3 см в діаметрі, округла або сплюснута, вкрита лусками, дає пучок кореневих мочок, будова і забарвлення яких варіюються у різних видів.
Стебло не розвивається.
Листя прикореневі, лінійні, охоплені знизу піхвовими лусками, з’являються під час чи після цвітіння.
Квітки поодинокі, іноді 2-3 з однієї бульбоцибулини, оточені плівчастими лусками.Оцвітина крупна, довго лійчаста, відгин віночока складається з 6 пелюсток, що переходять у довгу циліндричну трубочку. Тичинки прикріплені до зіва оцвітини, коротші його; нитки короткі; пиляки прямостоячі, лінійні, зазвичай довші тичинкову нитку.Стовпчик ниткоподібний з трьома маточками.
Плід — тригніздна коробочка, насіння дрібне, ребристі.
Період цвітіння — весна або осінь (залежно від видової приналежності рослини).
За забарвленням квіток види діляться на дві групи: жовтоквіткові (забарвлення від жовтого до жовтогарячого) і блакитноквіткові (забарвлення від світло-бузкового до темно-фіолетового); також зустрічаються альбіносна форма — частіше у блакитноквіткових, рідше у жовтоквіткових. У ДП «Ясінянське ЛМГ» проростає у Довжанське л-во кВ 2. Вид 59; Лазещинське л-во кв 19, вид 63;Станиславське л-во кв 19 вид 13,14, 15, 20; Свидовецьке л-во кв 3, вид 7.


Айстра альпійська
(Aster alpinus) — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцві-тих). Наукова назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зірка». Справді, суцвіття айстри нагадує красиву багатопроменеву зірку. Стебло коротковолосисте, 5—20 см заввишки. Листки цілісні, чергові: прикореневі при основі — звужені в черешок; стеблові — зменшені, сидячі. Кошик один, дуже рідко їх буває два, 3,5—5 см в діаметрі. Крайові квітки язичкові, фіолетові, серединні — трубчасті, жовті. Плід — сім’янка з чубком із волосків.
Цвіте у липні—серпні. Суцвіття — кошики цієї рослини особливо яскраво виділяються на фоні низькорослої альпійської рослинності і приваблюють туристів. ДП «Ясінянське ЛМГ» проростає у Свидовецьке л-во кв 8, вид 1, 27.


Нарцис вузьколистий (Narcissus angustifolius subsp. radiiflorus) — багаторічна трав’яниста рослина, підвид поетичного нарциса (Narcissus poeticus). Рослина заввишки 20-40 сантиметрів. Будова квітки своєрідна: оцвітина зростається в довгу трубочку, на розширеному кінці якої розташовуються б відігнутих бруднувато-білих пелюсток. Пелюстки довгасто-еліптичні, звужені до основи. Квітка має гофрований привіночок з червоним краєм. Тичинок також б, маточка тонка, з тригранною приймочкою. Розмножується насінням і цибулинами. Цвіте у травні-червні, плодоносить у червні. ДП Ясінянське ЛМГ росте у Чорнотисянське л-во кв.17, вид 58, Станиславське л-во кв 1 вид 38.


Лілія лісова
 (Lilium martagon) — багаторічна цибулинна рослина, один з видів роду Лілія (Lilium) родини лілійних.
Лілія лісова — єдиний вид лілій, який росте в Україні в дикорослому стані.
Українська народна назва — сара́нка.
Стебло прямостояче, нерозгалужене, зелене або з червонува¬тими крапками, голе або опушене, 50—150 см заввишки. Листки цілокраї, еліптично-ланцетовидні; верхні й нижні — чергові, серед¬ні — зібрані по 5—8 у кільце, біль¬ші за нижніх і верхніх. Цибулина яйце¬видна, жовтаво-кремова, склада¬ється з багатьох м’ясистих лусок. Квітки правильні, двостатеві, ве¬ликі (діаметром 3-4 см), ясно-пурпурові, з темно-фіолетовими плямами, зібрані у верхівкові рідкі китиці. Квітки мають довгі квітконіжки. Суцвіттякитицеподібне із 9-15 квіток. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Надає перевагу півтіні, особливо жарким літом. ДП «Ясінянське ЛМГ» росте у  Чорнотисянському л-ві кв 9, вид 82.


Плаун баранець, Баранець звичайний
(Lycopodium selago L. Huperzia selago (L.) Bernh. ех Schrank et Mart.]) — багаторічнатрав’яниста вічнозелена спорова рослина родини Баранцеві (Huperziaceae). Вид занесено до Червоної книги України.
Невисока (5-25 см), з піднятими стеблами і гострими відстовбурченими листками. Тіньовитривала рослина. Баранець звичайний — багаторічна трав’яниста жовтувато- або світло-зеленого кольору рослина. Стебло заввишки 5-25 см, дихотомічне розгалужене, густо вкрите ланцетними або лінійно-ланцетними твердими листками. Спороносить у липні — жовтні. Росте у Лазещинському л-ві кв 15, вид 78.


Цибуля ведмежа (Allium ursinum), інші назви левурда, леверда, дикий часник, черемша — багаторічна трав’яниста рослина родини Цибулевих. Харчова, лікарська та медоносна культура. Трав’яниста рослина з довгастою цибулиною. Стебло (цибок) висхідне, нерозгалужене, безлисте, тригранне або циліндричне, зверху кутасте, 15-40 см заввишки, за довжиною перевищує листя, рідше однакової з ним довжини, в підземній частині обгорнуте піхвамилистків.
Листки (їх 2, рідко 1 або 3) прикореневі, пласкі, цілокраї, довгасті, еліптично-ланцетні, на верхівці загострені, при основі раптово звужені в черешок, який дорівнює пластинці або довший за неї. Довгасто-ланцетна пластинка листка, шириною в 3—5 сантиметрів, поступово звужується в черешок. Ця ознака відрізняє ведмежу цибулю від цибулі звичайної з дудчастим листям — пір’ям. Листки своєю верхньою блідішою поверхнею обернені до ґрунту і мають між поздовжніми жилками численні косо спрямовані сполучені жилки. Черешки листків за довжиною майже дорівнюють листковим пластинкам.
Квітки зібрані в небагатоквіткові, зверху пласкі зонтики, з опадним покривалом з двох-трьох листочків, що за довжиною дорівнюють зонтику. Квітки правильні, оцвітина проста, шестичленна, роздільнопелюсткова, листочки оцвітини білі (9-12 мм завдовжки). Тичинок шість, маточка одна з верхньоюзав’яззю.Плід — коробочка з трьома глибокими рівчачками. Однорічна рослина. Цибулина довгаста, 2-5 см завдовжки, обгорнута прозорими білуватими оболонками. Вся рослина часниковий запах. Ведмежа цибуля цікаво розмножується. Перед дозріванням насінин стебло виростає в довжину і потім падає на землю. Насінини, що випали з плодів, розносять мурахи.
Росте у Довжанському л-ві кв 12, вид 10.


Пізньоцві́т осі́нній (Colchicum autumnale L.) — отруйна багаторічна рослина родини пізньоцвітових, відома також під народними назвами ди́кий шафра́н, зимовник, моро́з, морозець. Трав’яниста рослина заввишки 10–25 см, геофіт, ефемероїд. Бульбоцибулина сидить досить глибоко в ґрунті, щороку змінюється. Відновлення відбувається за рахунок дочірньої цибулинки, яка розвивається при основі материнської влітку, а восени наступного року сягає великих розмірів і цвіте; материнська цибулина влітку перед цвітінням дочірньої виснажується, віддаючи поживні речовини на утворення плодів, і всихає. Листків 3–8, вони широко- або довгасто-ланцетні, тупі, плоскі, завдовжки 12–30 см, завширшки 1,5–4 см. Кожна рослина утворює від 1 до 5 двостатевих лійкоподібних квіток. Листочки оцвітини 4–7 см завдовжки, еліптичні, рожеві або рожево-пурпурові, зрідка — білі. Тичинок 6, з них 3 внутрішні довгі, а 3 зовнішні короткі, вони прикріплені до зіва оцвітини. Пиляки великі, помаранчево-жовті, вдвічі коротші за листочки оцвітини. Плід — коробочка завдовжки 3–4 см. Насіння сферичне, зморшкувате, коричневе. Квітне у вересні — жовтні (як виняток — навесні), плоди дозрівають у травні — липні наступного року.

Росте в низинах на вологих і заплавних луках, в передгір’ях та на схилах гір, де утворює осередки площею по кілька гектарів. Може траплятися в антропогенних біоценозах: на вторинних луках, пасовищах, сіножатях, у садках. Рослина досить волого- і світлолюбна, віддає перевагу свіжим дерново-підзолистим та бурим лісовим ґрунтам, також добре росте на плодючих супісках і суглинках.

Квіти запилюються бджолами, мухами, можливе самозапилення. Основний спосіб поширення насіння — мірмекохорія, тобто розповсюдження за допомогою мурах. Враховуючи невеликий розмір насінин, певну роль у поширенні виду може відігравати вітер. На території ДП «Ясінянське ЛМГ» зустрічається у Станиславському лісництві кв. 19 вид 13-15, 20.

 

Горицвіт весняний (Adonis vernalis) — отруйна багаторічна рослина висотою 10—40 см. Може також використовуватися як лікарська рослина. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Щодо назви рослини, особливо народної, то є дві думки: одні твердять — походить вона від слова «гора». Справді, найчастіше бачимо її на схилах крейдяних пагорбів («гора»); інші запевняють — від слова «горіти», бо здаля, весною, його квіти виглядають як яскраві вогники. Рослина введена в офіційну медицину з народної ще знаменитим клініцистом Сергієм Петровичем Боткіним. Тепер ця рослина завоювала чи не всі фармакопеї Землі[4]. Народні назви пов’язані з яскравістю квітки та характером листя: горитьцвіт, горицвіт ярий, горицвіт жовтий, жовтоцвіт, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка, пожарна квітка, сосенка, сосонка, терлич.

Багаторічна трав’яниста рослина родини жовтецевих (Ranunculaceae) 10—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла численні, голі або злегка опушені, прості або розгалужені, 5 — 20 см заввишки. Низові листки бурі, лусковидні; серединні — сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі яскраво-жовті (4-5,5 см у діаметрі), правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; у віночку 12 — 20 яскраво-жовтих, видовжено-яйцевидних пелюсток. Плід — суха сіро-зелена (cім’янка). Існує кілька видів горицвіту. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Плодоносить у травні-червні, у північних районах — на місяць пізніше. На території ДП «Ясінянське ЛМГ» зустрічається у Лазещинському лісництві кв. 20, вид 4, Довжанське лісництво кв 2, вид 38.

 

Рододендрон східнокарпатський  (Rhododéndron myrtifólium вічнозелений гарноквітучий чагарничок, поширений у горах Східної Європи і зокрема в Україні вид роду рододендрон (Rhododendron) родини вересових (Ericaceae). Найвідоміша народна назва карпатського рододендрона — червона рута, бердулян, бердуляк, збурник, кашкара, когітник, омеґа, чорногривник. Рододендрон карпатський — вічнозелений чагарничок висотою 10-40 см. Листки шкірясті, темно-зелені, блискучі, еліптично-яйцеподібні з трохи загорнутими донизу краями, розміром до 2 см, чергові.

Суцвіття парасолькоподібні. Оцвітина яскраво-рожевого, майже пурпурового кольору, 1-2 см. Чашечка невелика, розділена на частки. Стовпчик маточки коротший від зав’язі. Тичинок у квітці 10. Плід — багатонасінна коробочка. Насінина еліптичної форми, плеската, з поздовжніми реберцями, блискуча, помаранчево-коричневого кольору. На території ДП «Ясінянське ЛМГ» зустрічається у Лопушанському лісництві  кв. 19, вид 54.

Copyright ©ДП "Ясінянське ЛМГ"